На сьогодні не існує єдиної загальновизнаної періодизації первісного ладу. При його вивченні дослідники користуються різними типами періодизації, в основу яких покладені різні категорії. Найбільш поширеними є дві - суспільно-історичнай археологічна.

За першою з них критерієм поділу є суспільні відносини всередині людського колективу, тому визначають такі періоди:

• первісне людське стадо;
• родова община;
• сусідська община.

В основу археологічної періодизації покладена домінуюча роль того чи іншого матеріалу при виготовленні знарядь праці: каменю, міді, бронзи та заліза. Відповідно до цього археологи виділяють:

• Палеоліт (давній кам'яний вік) - 1 млн. р. до н. е. - 10 тис. р. до н. е.
  • ранній палеоліт - 1 млн. р. до н. е. - 150 тис. р. до н. е.;
  • середній палеоліт - 150 тис. р. до н. е. - 40 тис. р. до н. е.;
  • пізній палеоліт - 40 тис. р. до н. е. - X тис. р. до н. е.
• Мезоліт (середній кам'яний вік) - IX-VI тис. р. до н. е.;
• Неоліт (новий кам'яний вік) - УІ-ІУ тис. р. до н, е.
• Енеоліт (мідно-кам'яний вік; перехідний етап від кам'яного періоду до епохи металу) - IV-III тис. р. до н. е.
• Бронзовий вік - III-I тис. р. до н. е.
• Залізний вік -1 тис. р. до н. е.

Науковці вивчають давню історію України, спираючись на різноманітні джерела. Серед них:

1) речові джерела - пам'ятники матеріальної культури, які досліджує археологія; група споріднених археологічних пам'яток, які належать до одного часу, займають певну територію й визначаються місцевими особливостями, називаються археологічною культурою; назви археологічних культур є умовними, вони мають різне походження: чи то за першою відкритою археологами пам'яткою, як, наприклад, трипільська культура, чи то за специфічним посудом (наприклад культура лійчастого посуду, культура кулястих амфор тощо), чи то за своєрідними поховальними спорудами (ямна культура, катакомбна культура тощо); оскільки справжні назви народів, що лишили певні пам'ятки, є невідомими, то їх називають теж умовно за назвами археологічних культур (звідси походить назва Трипільці, або трипільське населення, сабатинівське населення, ямне тощо).

2) писемні джерела - писемні свідчення про життя народів на території України; вони поділяються на дві великі групи:

-актові матеріали, які є наслідком діяльності різних установ, організацій, офіційних осіб (грамоти, договори, накази та ін.);

-оповідні пам'ятки літописи, спогади, листи, щоденники, публіцистичні, історичні та інші твори;

3) усна народна творчість - пісні, легенди, перекази, прислів'я, приказки;

4) лінгвістичні джерела - вивчення розвитку мов, походження людських імен, назв поселень, річок, місцевостей.